За підсумками 2024 року Казахстан посів 88-е місце в Індексі сприйняття корупції (ІВК) Transparency International, набравши 40 балів із 100 можливих. Порівняно з 2023 роком (39 балів, 93 місце) – це формальне поліпшення на один бал і п’ять позицій. Новина про “покращення рейтингу” широко розійшлася по казахстанських та міжнародних ЗМІ, створюючи враження прогресу у боротьбі з корупцією.
Однак, насправді, згідно з класифікацією Transparency International, Казахстан залишається у групі висококорумпованих країн, з балами нижчими за середні. Тобто, незначне зростання рейтингу не відображає реальних змін у системній проблемі корупції в країні.
Які ж корупційні виклики продовжують гальмувати розвиток країни, і чому “покращення” рейтингу не повинно вводити в оману?
Ілюзія прогресу: що приховує рейтинг?
Індекс сприйняття корупції, що складається Transparency International, ґрунтується на оцінках експертів та бізнес-спільноти, а не на об’єктивних показниках, таких як кількість засуджених за корупцію чи обсяг повернутих активів. Експерти зазначають, що покращення може бути пов’язане з посиленням громадянської активності після січневих подій 2022 року, але не з фундаментальними реформами.
За даними Transparency International, Казахстан продовжує класифікуватися як “високо корумпована” країна, з балами нижче 50, що “заважає економічному розвитку та соціальному добробуту громадян”. Для порівняння, лідери рейтингу: Данія – 90 балів та Фінляндія – 88 балів. Зростання рейтингу Казахстану на один бал з 39 до 40 не виходить за межі статистичної похибки і не свідчить про якісні зміни в антикорупційній політиці. А медійний ажіотаж навколо «покращення рейтингу» – не що інше як спроба влади показати ситуацію в кращому вигляді.
Після подій січня 2022 року в країні були вжиті деякі кроки щодо покращення антикорупційних заходів. Так, у 2023 році було створено Комітет з повернення активів Генеральної Прокуратури Республіки Казахстан, який дійсно повернув деякі державі активи, які потім були спрямовані на інфраструктурні проекти. Але, загалом, антикорупційні дії держави мають, скоріше, точковий характер і не торкаються системних проблем, таких як залежність судової системи, слабка прозорість державних процесів та вплив політичних еліт на економіку.
Ключові корупційні проблеми
Захоплення природних ресурсів
Казахстан – великий гравець на світовому ринку нафти та газу, і саме цей сектор залишається однією з головних арен для корупційних схем. Незважаючи на те, що Казахстан залучив до цієї сфери значні іноземні інвестиції, контроль над цими ресурсами часто здійснюється олігархами та політичними елітами через державні підприємства.
Прикладом є суперечка навколо Кашаганського нафтового родовища, де, згідно з розслідуванням ICIJ, уряд стверджує, що міжнародні нафтові компанії отримують 98% доходів після сплати роялті, що вказує на нерівномірний розподіл прибутку. Інший приклад – розслідування, пов’язані з Тимуром Кулібаєвим, зятем колишнього президента Назарбаєва, який контролював компанії, пов’язані з нафтогазовим сектором, використовуючи офшорні структури для приховування активів. Також яскравим прикладом є справа Кайрата Боранбаєва, який був засуджений 2023 року і повернув державі активи на суму понад 90 млрд тенге, включаючи нафтові компанії та кошти.
Це лише вершина айсберга: доступ до родовищ і контрактів на видобуток часто розподіляється непрозоро через підставні компанії або посередників, що призводить до виведення прибутку в офшори.
Офшори та виведення активів
Офшорні схеми залишаються однією з основних проблем Казахстану. За даними Transparency International, недостатня прозорість фінансових потоків дозволяє елітам виводити капітали за кордон, ухиляючись від податків та приховуючи незаконні доходи. Розслідування, такі як “Казахгейт”, вказували на мільйонні хабарі, пов’язані з нафтовими угодами в 1990-х роках, і, як свідчать антикорупційні розслідування, такі практики зберігаються.
Так, недавнє розслідування OCCRP показало, як компанія Meridian Capital, яка працює в нафтогазовому секторі Казахстану, використовувала офшорні юрисдикції для приховування власників – що ускладнює відстеження корупційних потоків. За даними розслідувань GAN Integrity, Казахстан втрачає мільярди доларів щороку через такі офшорні схеми.
Комітет з повернення активів у 2023 році розпочав роботу щодо повернення незаконно виведених коштів, але масштаби проблеми залишаються величезними, а громадський контроль за цим процесом мінімальний.
“Порятунок” банків за державні гроші
Банківський сектор Казахстану також відрізняється непрозорими та корупційними взаєминами з державою. Згідно з даними розслідування ADB Blog, з 2009 по 2023 рік уряд Казахстану витратив не менше 27,3 мільярда доларів на підтримку банків, що становило в окремі роки до 7,2% ВВП.
«Порятунок банків» часто проводиться на підставі стабілізації фінансової системи, але насправді державні кошти можуть використовуватися для покриття збитків, спричинених неефективним управлінням чи корупцією. Усім відомі сумні приклади БТА Банку, який держава рятувала двічі, Казкоммерцбанку, Jusan Bank, Банку ЦентрКредит.
Держава продовжує фінансувати банківську систему, причому витрачає гроші не лише бюджету, а й пенсійних накопичень громадян. Так, у 2024 році Національний банк Казахстану направив 500 млрд. тенге з пенсійних фондів на купівлю банківських облігацій. І ніхто не може сказати про доцільність таких великих вливань, їхню ефективність, а головне – ніхто не гарантує повернення цих пенсійних грошей. Адже прикладів раптових банківських банкрутств історія Казахстану більш ніж достатньо.
The Review
Ілюзія прогресу
За підсумками 2024 року Казахстан посів 88-е місце в Індексі сприйняття корупції (ІВК) Transparency International, набравши 40 балів із 100 можливих. Порівняно з 2023 роком (39 балів, 93 місце) - це формальне поліпшення на один бал і п'ять позицій. Які постійні проблеми корупції перешкоджають розвитку Казахстану і чому «поліпшення рейтингу» ІВК не повинно вводити в оману?