В епоху заборон і обмежень Telegram як месенджер, незалежний від держави, став не просто інструментом обміну повідомленнями, а потужною платформою для вільного поширення інформації, особливо в країнах, де свобода преси обмежена.
Однак останні події в Росії, коли Telegram заблокував популярний канал «ВЧК-ОГПУ» нібито за «доксинг і вимагання», викликають тривожні питання щодо незалежності платформи. Інцидент, що стався 1 листопада 2025 року, став другим видаленням цього каналу за рік і демонструє вразливість опозиційних голосів перед державною цензурою, створюючи загрози цифрового контролю вже з боку самої авторитарної влади.
Російський прецедент: від витоків до цензури
Канал «ВЧК-ОГПУ», названий на честь попередників радянського КДБ, був одним із найвпливовіших анонімних джерел у російськомовному сегменті Telegram. Маючи аудиторію понад мільйон підписників, він спеціалізувався на публікації витоків інформації з російських силових структур, викритті корупції в правоохоронній системі та сенсаційних матеріалів про репресії. Канал позиціонував себе як «неофіційний орган» боротьби зі злочинністю, часто публікуючи дані про порушення з боку поліції та судові скандали. Проте в липні 2024 року російська влада внесла його до реєстру «іноземних агентів» за «поширення неправдивої інформації, спрямованої на створення негативного образу російської армії».
Перший удар стався у квітні 2025 року: Telegram видалив канал, посилаючись на те, що власник нібито сам його знищив через несанкціонований доступ. Адміністратори «ВЧК-ОГПУ» відкинули цю версію, звинувативши гендиректора Telegram Павла Дурова в підпорядкуванні вимогам російських силовиків. У відповідь створили новий канал, який до жовтня набрав 350 тисяч підписників, але й він був заблокований.
За даними самого каналу, друге видалення відбулося після візиту Дурова до ОАЕ — країни, де, за непідтвердженими даними, він міг зустрітися з представниками російських спецслужб. Telegram офіційно не коментує інцидент, посилаючись на внутрішні правила проти «доксингу» (публікація персональних даних без згоди) та вимагання, але критики вбачають у цьому ознаки системної співпраці з російською владою.
Цей випадок ілюструє еволюцію Telegram від «притулку для дисидентів» до платформи, що піддається зовнішньому тиску. Нагадаємо, раніше месенджер позиціонував себе як такий, що позбавлений цензури, відмовляючись співпрацювати з російською владою у 2018 році, що призвело до невдалої спроби його блокування в РФ. Проте зі зростанням глобального впливу та юридичними позовами (зокрема арештом Дурова у Франції в 2024 році) платформа, схоже, пом’якшує позицію. Для Росії це означає подальше звуження простору для опозиційних ЗМІ: «ВЧК-ОГПУ» був не просто каналом витоків, а інструментом громадського контролю над силовиками, матеріали якого часто використовували незалежні журналісти.
Telegram у Казахстані: дзеркало російського досвіду
Паралелі між російським досвідом і Казахстаном неможливо ігнорувати. У Казахстані Telegram став домінантним каналом комунікації для опозиції, активістів та незалежних ЗМІ. Станом на 2025 рік у країні з населенням близько 20 мільйонів Telegram має понад 10 мільйонів активних користувачів — це більше половини населення. Платформа особливо популярна серед молоді.
Після січневих протестів 2022 року опозиційні Telegram-канали стали ключовими джерелами інформації про порушення прав людини, корупцію в елітах та поліцейське свавілля. Вони публікували свідчення, фото й відео, які не проходили в офіційних виданнях, допомагаючи координувати акції та зберігати в пам’яті народу ті події.
Актуальність проблеми для Казахстану надзвичайно висока: влада вже неодноразово намагалася обмежити Telegram, запроваджуючи тимчасові блокування під час протестів і вимагаючи від платформи дані користувачів.
У 2023–2024 роках казахстанські силовики, подібно до російських, звинувачували опозиційні канали в «дезінформації» та «підриві стабільності». Хоча Telegram поки що чинить опір повній забороні, прецедент із «ВЧК-ОГПУ» сигналізує про можливий зсув. Якщо Павло Дуров, який має тісні зв’язки з Центральною Азією (його родина з Узбекистану), почне поступатися вимогам Астани так само, як Москві, — це стане катастрофою для казахстанської опозиції. Згадаймо, що після придушення протестів 2022 року тисячі казахстанців емігрували, і Telegram став їхнім «голосом у вигнанні», поширюючи розслідування про тортури та фальсифікації.
Ризики блокування в Казахстані
Блокування опозиційних Telegram-каналів несе для Казахстану багатошарові ризики, які погіршують і без того крихку ситуацію з правами людини:
- Підрив свободи слова та громадського контролю. На відміну від контрольованих ЗМІ, Telegram-канали забезпечують анонімність і швидкість, дозволяючи викривати корупцію — від земельних скандалів до зловживань у нафтовій галузі. Їхнє видалення створить інформаційний вакуум, де офіційна пропаганда залишиться без конкурентів. За оцінками Human Rights Watch, у 2024 році понад 70 % казахстанців покладалися на Telegram як джерело новин; втрата ключових каналів може призвести до зростання дезінформації від влади та апатії громадян.
- Посилення репресивного апарату. Казахстан, як і Росія, використовує звинувачення в «доксингу» чи «екстремізмі» для виправдання політичної цензури. Якщо Telegram почне видаляти канали на вимогу Астани, це дасть зелене світло переслідуванню журналістів і блогерів. Ризик ескалації високий: після 2022 року влада вже заарештувала десятки активістів за пости в Telegram, а повне блокування платформи може спровокувати нові вуличні протести.
- Геополітичні наслідки. Казахстан балансує між Росією, Китаєм і Заходом; залежність від Telegram робить його вразливим до «м’якої цензури» з Москви. Якщо Дуров продовжить курс на компроміси, це підірве глобальну довіру до платформи, штовхаючи користувачів до альтернатив на кшталт Signal чи VPN-сервісів. Проте перехід буде болісним: у Казахстані, особливо в регіонах, низька цифрова грамотність, багато хто не зможе адаптуватися. Це ще більше ізолює опозицію.
- Соціально-економічні ризики. Блокування каналів, що спеціалізуються на політико-економічних витоках (як «ВЧК-ОГПУ»), може приховати дані про корупцію в ключових секторах, таких як енергетика, поглиблюючи нерівність і відлякуючи інвесторів.
Випадок із «ВЧК-ОГПУ» — не ізольований інцидент, а симптом системної кризи в Telegram, де комерційні та юридичні інтереси починають переважати над принципами.
Для Казахстану це не абстрактна загроза, а реальний сценарій, враховуючи зростання репресивності режиму Токаєва та вплив російського досвіду. Щоб мінімізувати ризики, міжнародні організації на кшталт Amnesty International мають посилити моніторинг, а користувачі — диверсифікувати платформи.
Дурову ж варто згадати свої корені: відмова від цензури — це не лише репутація, а й порятунок для мільйонів людей у країнах на кшталт Казахстану, де цифровий голос — остання перепона перед тотальним контролем. Без прозорості Telegram ризикує перетворитися з союзника свободи на черговий інструмент придушення.
