Не одне десятиліття нас лякають “китайською загрозою”: мовляв, експансія КНР охопить Далекий Схід, частину Казахстану, Узбекистан, Киргизстан. У СРСР був такий жарт – коли на китайських партійних зборах кажуть: «Проникати до Радянського союзу будемо малими групами по 1-2 мільйони людей».
Але насправді ці прогнози не виправдалися! Китай набагато менше за інших глобальних світових гравців втручається в життя країн Центральної Азії. КНР не розміщує військових баз, не втручається в політичне життя, не вимагає реформ, свободи слова, звільнення політв’язнів, не захищає ЛГБТ-спільноту…
Китай у наших країнах зосереджений на торгівлі та інвестиціях.
Але, як кажуть, не все так однозначно. При ретельному розгляді виникає багато питань. Чому Китай дає такі дешеві кредити? Чому багато інвестиційних угод непублічні? Чому вкладення часто йдуть у свідомо збиткові проекти?
Китайські інвестиції в Центральній Азії – це мільярди доларів, а борг, наприклад, Казахстану перед КНР – близько $9 млрд. Але ці цифри не такі вражаючі, якщо порівнювати з іншими країнами. Так, Росія винна Китаю понад $90 млрд, а борг США перевищив трильйон доларів.
Так що відбувається насправді? Чого хоче Піднебесна від країн Центральної Азії?
Думки експертів щодо «китайської загрози» – у відео на YouTube-каналі AIRAN.
