Корупція становить серйозну загрозу для економічного та соціального розвитку держав, торкаючись усіх громад без винятку. Економісти виділяють різні форми корупції та її причини, але універсального рішення на її усунення не існує. За даними ООН на 2024 рік, щорічний обсяг хабарів у світі досягає $1,2 трлн., а втрати від корупційних схем становлять $5,8 трлн., що еквівалентно понад 5% світового ВВП. Корупція визнана одним із головних бар’єрів на шляху сталого розвитку. Що відомо про корупцію та які заходи допомагають з нею боротися?
Методи оцінки корупції
Корупція складно піддається прямому спостереженню, тому дослідники збирають дані для її кількісної оцінки та перевірки економічних гіпотез. Одним із ключових інструментів є Індекс сприйняття корупції (CPI), який щорічно публікується Transparency International з 1995 року. Індекс охоплює 180 країн і формується на основі опитувань експертів та підприємців, що відображено у його назві.
Емпіричні дослідження корупції
Економісти Реймонд Фісман (Бостонський університет) та Едвард Мігель (Берклі) досліджували поведінку дипломатів ООН у Нью-Йорку до 2002 року, коли дипломатичний імунітет дозволяв їм уникати штрафів за неправильне паркування. Аналіз даних показав, що кількість порушень корелює з рівнем корупції в країні дипломата, який вимірюється CPI.
У лабораторному експерименті Ебігейл Барр (Оксфорд) та Данила Серра (Університет Флориди) вивчали корупційну поведінку. Учасники у ролі «громадян» вирішували, чи пропонувати хабар, а у ролі «бюрократів» — приймати його. Успішний хабар приносив вигоду «громадянам», але знижував доходи інших учасників, демонструючи громадські збитки від корупції. Схильність до корупційних дій корелювала із CPI країни учасника.
Обмеження індексів сприйняття
Індекси, що ґрунтуються на опитуваннях, мають недоліки: вони не поділяють види корупції, що ускладнює розробку точкових заходів; відповіді можуть бути спотворені стереотипами; якість та охоплення опитувань різняться. Це призводить до того, що кореляція між індексами та реальними проявами корупції не завжди підтверджується.
Наприклад, Йорген Андерсен (Норвезька бізнес-школа) із співавторами, включаючи Олену Пальцеву (РЕШ та Стокгольмська школа економіки), вивчали переведення нафтових доходів на офшорні рахунки в країнах з автократичними режимами. Вони виявили, що близько 15% нафтових доходів осідає в офшорах, але не знайшли зв’язку з індексом International Country Risk Guide, який використовується для розрахунку CPI.
Аналіз корупції на різних рівнях
Більшість досліджень зосереджені на побутовій корупції чи корупції на рівні малого бізнесу та місцевої влади. Наприклад, Бенджамін Олкен (MIT) та Патрік Беррон (Світовий банк) вивчали хабарі, які водії вантажівок в Індонезії платили на блокпостах та пунктах вагового контролю. Їхні висновки підтверджують мікроекономічні принципи: більше блокпостів знижує розмір кожного хабара, а більш цінний вантаж або нова вантажівка збільшують її. Також розмір хабара зростає ближче до кінця маршруту, коли водії знають, що це остання виплата.
Маріанна Бертран (Чиказький університет) та Симеон Дянков (Peterson Institute) провели експеримент в Індії, де претенденти на водійські права стикалися із заниженням балів інспекторами, що спонукало їх до корупційних дій. Система іспитів була орієнтована на здирство, а не на перевірку навичок водіння.
Вивчення корупції серед еліт складніше, та її наслідки найбільш значні. Робота Андерсена та співавторів показує, як автократичні режими використовують нафтові доходи для політичного впливу через офшори.
Непрямі індикатори корупції
Для виявлення корупції дослідники порівнюють дані із різних джерел. Наприклад, Реймонд Фісман та Шан Цзінь Вей (Інститут Брукінгса) аналізували експортні дані з Гонконгу та імпортні дані Китаю, виявивши, що фірми занижують вартість товарів, щоб ухилитися від високих мит, декларуючи їх як аналоги з нижчими ставками.
Корупція — багатогранна проблема, яка потребує комплексного підходу до вивчення та протидії. Індекси, такі як CPI, корисні, але їх обмеження наголошують на необхідності більш точних методів вимірювання. Дослідження показують різноманітність форм корупції — від побутових хабарів до великих схем на рівні еліт — що потребує адаптованих стратегій боротьби. Економічні дослідження продовжують робити внесок у розуміння корупції та розробку ефективних заходів протидії.
